Супергерої існують?

– У мене до тебе є дивне запитання, але ти все ж спробуй на нього відповісти.
– Ну, спробую.
– Чи існують супергерої?
– Дійсно, дуже дивне запитання. Хіба ти не бачив їх по телевізору чи не читав про них?
– Так, я бачив їх у  кіно, у кліпах, в Інтернеті. Марвел та ДС постійно щось вигадують про них. Але чи існують супергерої?
– Ти справді дивний?
– Вчора я серйозно задумався над цим.
– І якого ти дійшов висновку?
– Я не маю сумніву в тому, що вони існують в культурі та мистецтві. А чи існують вони в реальності?
– Ну, не знаю. Я про це якось не думав.
– Впевнений, що коли тебе хтось ображає або коли ти бачиш, що когось кривдять, то і ти над цим замислюєшся.
– А що сталося?
– Сьогодні ще нічого, але пам’ятаєш той випадок, коли ми ввечері повертались додому і ті хлопці до нас пристали?
– Таке забудеш. Нас було тільки двое, а їх четверо. А чому ти вирішив це згадати?
– Як це чого? Хіба тебе не здивував той чоловік, що побачивши їхнє нахабство, захистив нас?
– Так, я вже і не сподівався, що ми виберемось з тієї халепи живими. Вони спочатку побили нас, а потім сконцентрувалися на тому чоловікові. Ох, добре нам всім трьом тоді дісталось.
– Так. До речі, ти не знаєш, як там Він?  Тому я і питаю, чи ти віриш у супергероїв?
–  Супергерої існують. Але в реальному житті надзвичайні здібності не отримують зненацька.
– Що ти маєш на увазі?
– Тільки робота над собою, дисципліна та контроль здатні вдосконалити людину. Повага до себе, до ближніх, бажання робити добро, не тримати злобу та вміти прощати. Інколи комусь допомогти можна навіть словом. Хіба так багато треба?
– Ти хочеш сказати, що Суперменом може стати кожен? А хіба для цього не потрібні гроші, круті тачки, біцепси від уколу та інші кльові штуки?
– НІ. Для кожної дитини супергероями можуть стати її батьки, які турбуються про неї, для жінки чоловік, який допоможе донести тяжкі пакунки, рятувальники та поліцейські, які кожного дня рятують чужі життя. У реальному світі так багато героїв! Але чомусь про них так мало говорять.
– Супергерої реальні?

– Ми кожного дня з ними зустрічаємось, але ми навіть не підозрюємо, що пересічна людина може зробити. Хоча б отой чоловік, який нас захистив. З вигляду такий непримітний, сутулий, а голос не Бетмена був і не Кепа. Але він герой. Він ризикнув, хоча насправді і не дуже нас врятував, але не залишив.
– Тоді нам навіщо в кіно показують тих всіх інших героїв?
– Але скажи мені, як ми повинні вчитися бути героями? Можливо, ти й бачиш там тільки картинку, але це не так. Вони відкривають нам наші найтемніші сторони і показують, як перетворити їх у сяйво. Вони в гарних костюмах, але зніми їх і ти побачиш там звичайних людей зі своїми драмами та болем. Діти спостерігають за ними з захопленням і хочуть бути схожими на  них . Хіба є в цьому щось погане?
– Але у світі так багато злодіїв…  
– І що? Ти коли-небудь думав, чому люди стають злими? Їх не любили. У їхньому житті не знайшлося героя, який би їм поміг. Люди не стають так просто злими. Ти ніколи не дізнаєшся, з яким болем людина вийшла з дому і що вона приховує.
– І що нам тепер робити? Як їм допомогти?
–– Я не знаю. Я навіть не впевнений, що хтось знає  відповідь. Я відповів на твоє питання?

–Так, як казав Бетмен,  врятуй одного – і ти врятуєш цілий світ.